Головна мета вивчення предмета «Зарубіжна література» в загальноосвітній школі – прилучення учнів до
здобутків світової літератури і культури, розвиток творчої особистості
(читача), формування в неї гуманістичного світогляду, високої моралі,
естетичних смаків, а також якостей громадянина України, який усвідомлює свою
належність до світової спільноти
Сучасне
покоління дітей виростає у інформаційному середовищі, роль учителя, як джерела інформації поступово зменшується,
натомість збільшується важливість
навичок і вмінь учня самостійно здобувати потрібну іформацію й використовувати
її згідно з поставленими завданнями. Учитель як особа, що навчає учнів вчитися,
створює умови для їхньої самостійної роботи, скеровує учнів у русло цієї
роботи, координує її й дає змогу самим приймати рішення, шукати варіанти та
обирати найкращий, допомагає побачити свої досягнення та виявити і подолати
труднощі. Іншими словами, навчає їх творчо мислити та творити,формує високі
навчальні компетенції.
Сьогодні школа
повинна забезпечити формування і розвиток інтелектуальної, творчої та ініціативної
особистості, здатної жити в принципово нових умовах, реалізувати себе в житті,
бути успішною і сприяти розвитку суспільства. Це означає не лише дати учням
певний обсяг знань і вмінь, але й сформувати людину, здатну творчо мислити,
приймати рішення, мати свою позицію, брати на себе відповідальність,
адаптуватися до умов життя, здатну до мобільності, швидкої зміни соціальних
ролей.
Саме
інформаційно-комунікаційні технології, Інтернет є, на мою думку, надійним і
суттєвим джерелом всесвітньої інформації, використовуючи яку, вчитель просто змушений змінювати форми
і методи роботи на уроці та використовувати ті з них, які формують практичні
навики відбору та аналізу інформації, стимулюють самостійну роботу учнів з інформаційними
технологіями. Інтернет являє собою величезний потенціал навчальних і виховних
послуг і сам на сьогодні є значною частиною сучасної освіти. Завдання
вчителя полягає в тому, щоб націлити учнів на знаходження необхідного
матеріалу. Дістаючи з Інтернету навчальну інформацію, учні самостійно набувають
навики. У них формується правильне розуміння значення комп’ютера у їхньому
житті, який має виконувати функцію не іграшки і розваги, а функцію засобу
навчання та розвитку. Власне учитель не просто може , а зобов'язаний допомогти
учневі у цьому.
У даний час вже існує покоління школярів,
для яких звичнішим є сприйняття аудіовізуальної інформації, ніж друкарської
. Треба визнати, що цю ситуацію не
можна повернути назад: телебачення, відео, комп'ютер, Інтернет
іінші телекомунікаційні мережі невблаганно змінюють аудиторію, поступово перетворюючи «читачів»
більшою мірою у «глядачів». Знання того, як функціонують
медіа, як ми взаємодіємо з ними і як ми можемо
використовувати їх із максимальною користю, стають
необхідним компонентом компетентності сучасної людини. На жаль, учні часто використовують інформаційні інтернет - ресурси лише в «корисних
цілях», наприклад, бездумно копіюючи готові реферати. Така діяльність не стає реальною базою для розвитку
медіакомпетентності особистості.
Пасивне сприйняття будь - якої інформації може привести до споживчого відношення до медіа, плагіату текстів, робіт, ідей,
зрештою - достереотипного мислення і спотвореного
світогляду. У протилежність такого роду
підходам, «медіаосвіта (media education) визначається як навчання, яке прагне
розвиватимедіакомпетентність,що розуміється як критичне і вдумливе відношеннядо медіа з метою виховання
відповідальних громадян, здатних висловити власні думки на основі отриманої
інформації. Це дає їм можливість використовувати необхідну інформацію,
аналізувати її, ідентифікувати економічні, політичні, соціальні і культурні
інтереси, які з нею пов'язані. З того, наскільки ефективно учень використовує інформацію, яку
отримує із різних каналів масової комунікації, і сам створює повідомлення на мові медіа, можна говорити про його інформаційну грамотність, або іншими словами, медіа компетентність.
